Incremental — бібліотека для OCaml, що дозволяє будувати складні обчислення, які ефективно оновлюються при зміні вхідних даних, натхненна роботами з self-adjusting computation. Вона корисна для реактивних таблиць, GUI-застосунків та підтримки похідних даних у консистентному стані. Детальна документація — у файлі `incremental_intf.ml`, а також у блог-пості та відео.
Ви отримали порожній HTML, який не містить жодного текстового контенту статті (немає ні заголовка, ні абзаців, ні тіла тексту — лише порожні структурні теги). Згідно з інструкцією, для порожнього або службового контенту необхідно повернути абсолютно порожню відповідь.
---
Автор розбирає AI-інструмент OpenCode і показує, що він катастрофічно небезпечний: текстова фільтрація bash-команд (побудована на парсингу tree-sitter) не працює й легко обходиться, контроль доступу до файлів фіктивний, а за замовчуванням агент підключається до віддалених моделей, що може призвести до витоку коду та RCE. Додатково згадано низку дратівливих вад — від постійних промахів prompt cache до зламаного TUI. Підсумок автора однозначний: припиніть користуватися OpenCode.
Спроба забезпечити безпеку, парсячи bash у пошуках небезпечних команд, — це приблизно як заклеювати дірку в даху скотчем і потім дивуватися, чому мокро.
Jelly UI — це dependency-free бібліотека Web Components, що надає 40 кастомних елементів для створення м’яких, тактильних інтерфейсів. Вона підключається одним script-тегом, підтримує темний режим, RTL та колірну схему рівня WCAG AA. Усі елементи отримують фізичну анімацію, імітуючи поведінку soft-body.
Схоже на спробу повернути естетику Frutiger Aero у веб, але без jQuery.
LLM не можна порівнювати з компілятором чи електроінструментом — це делегування роботи стохастичній системі, поведінку якої неможливо передбачити. Природна мова як інтерфейс робить її принципово нечіткою, на відміну від детермінованих механізмів із дискретним управлінням. Поширені метафори лише маскують проблему «principal-agent» і створюють ілюзію контролю.
Стаття демонструє покрокову компіляцію оригінального коду Wolfenstein 3D (1992) у DosBox із Borland C++ 3.1. Головна проблема — hard-coded індекси графічних ресурсів (enum, згенерований утилітою IGRAB), які не збігаються з пізнішими версіями VGA-файлів, через що гра відображалася зіпсованою. Рішення полягає в заміні VGA-файлів на перезібрані відповідно до вихідного коду. Додатково налаштовано aspect ratio в DosBox для правильного розтягування 320×200 на 4:3 моніторах.
Apple не включила Джоні Айва до позову проти OpenAI про крадіжку комерційних таємниць, хоча він працює там над апаратним продуктом. По-перше, Айв не займається рекрутингом і не мав стосунку до дій, описаних у справі. По-друге, Apple не хоче псувати стосунки з Лорен Пауелл Джобс і піддаватися критиці за зведення рахунків із колишнім головним дизайнером.
Якби на дизайн Apple подавали до суду, це був би перший позов із заокругленими кутами.
Кодинг-агенти принципово змінюють економіку зворотної розробки домашніх пристроїв: раніше писати код під недокументовані, нестабільні API було надто ризиковано через високу вартість подальшої підтримки. Тепер, коли код став надзвичайно дешевим, зникає психологічний бар’єр — можна спробувати, зазнати невдачі або просто викинути автоматизацію, коли вона зламається, без жалю про витрачені зусилля.
Тепер програмісти можуть витрачати менше часу на код і більше — на прокльони на адресу виробників IoT, які досі не навчилися документувати API.
Firefox 153 вийшов як новий ESR-реліз із головною особливістю — підтримкою апаратного декодування відео через Vulkan Video на Linux. Це має покращити сумісність, зокрема з NVIDIA, без потреби у додаткових прошарках на кшталт VA-API. Також додали експериментальне увімкнення JPEG-XL у Firefox Labs, поліпшення для PDF і підтримку HDR-відео на Windows.
Варто спробувати, якщо досі потерпали від проблем із прискоренням відео на Linux.
ЄС завершує переговори з адміністрацією Трампа щодо «Партнерства з посилення безпеки кордонів» (EBSP), яке вимагатиме автоматизованої передачі біометричних даних та «індикаторів ризику» з європейських баз до США для збереження безвізового режиму. Злитий проєкт угоди свідчить, що Єврокомісія поступилася надмірним вимогам США, дозволяючи профілювання мандрівників на основі політичних поглядів чи активності в соцмережах, що суперечить Хартії основних прав ЄС. EDRi закликає ЄС чинити опір цьому шантажу та захистити персональні дані й фундаментальні права.
Безвіз в обмін на тотальний цифровий нагляд без гарантій — це не партнерство, а капітуляція.
Airbus переносить 900 застосунків, зокрема ERP та CRM, із AWS у французьку хмару Scaleway, реагуючи на ризики цифрового суверенітету через потенційний доступ уряду США до даних. Найважчим залишається управління ланцюгом постачання, оскільки майже всі 18 000 постачальників використовують Microsoft, і готової європейської заміни Office/Workspace наразі немає. У сфері ШІ Airbus робить ставку на власні розробки замість frontier-моделей, уникаючи критичної залежності.
Excel у відділах закупівель, схоже, триматиме оборону міцніше за будь-який державний кордон.
Бум ШІ-дата-центрів у США змушує енергокомпанії вдаватися до eminent domain для примусового вилучення приватних земель під лінії електропередач. Суди здебільшого визнають це законним, якщо проєкт відповідає стандарту “public use” — наприклад, підвищує надійність мережі для місцевих споживачів. Однак коли нові лінії не приносять користі жителям конкретного штату, землевласники мають вагомі підстави для успішного оскарження на основі рішень окремих верховних судів штатів.
Місячний аналіз 147 Reddit-тредів із 78 сабреддітів показав: лише 13% із них — на стадії прямого вибору продукту, а решта — обговорення на рівні усвідомлення чи розгляду. Треди з високим наміром купівлі отримують у п’ять разів менше апвоутів (у середньому 12 проти 57), ніж популярні, тому справжні сигнали ховаються не в гучних гілках. Найцінніші знахідки — у невеликих нішевих сабреддітах (як-от r/Coldemailing чи r/MacOS), де майже кожне обговорення варте уваги. Стратегія: ігнорувати погоню за апвоутами, автоматизувати пошук, але відповідати тільки власноруч.
Андорра лідирує у світі за співвідношенням туристів до місцевих жителів — 51 міжнародний турист на одного мешканця, значно випереджаючи Монако, Мальту та Ісландію. Більшість країн з рейтингу — малі острівні або гірські держави, чия економіка критично залежить від туризму, але до списку потрапили й Португалія, Австрія та Хорватія з населенням у мільйони.
Андорра досягла такого результату без власного аеропорту — це, по суті, ідеальне місце, де можна купити duty-free лижі в оточенні 50 інших туристів.
Студент-класицист критикує фільм Нолана за те, що Одіссей позбавлений хитрості й перетворений на шаблонного героя бойовика, а вилучення богів руйнує ключові теми епосу — гостинність (xenia), долю та наслідки гордині. Через це знакові сцени (Поліфем, випробування ложа Пенелопи) втрачають сенс, а фільм радше нагадує голлівудський бойовик, ніж вірну адаптацію. Окремі візуальні рішення (потойбіччя, Сцилла, музика) авторка хвалить, але загалом вважає, що Нолан підмінив глибину першоджерела власними темами.
Якщо після такого розбору вам захотілося перечитати «Одіссею» — авторка не дарма старалася.
Хакер під псевдонімом ByteToBreach знищив базу даних кадастрового агентства Румунії після невдалої спроби вимагання, отримавши доступ через дійсні облікові дані та попередньо замапувавши внутрішні системи. Через атаку ринок нерухомості країни зупинився — нотаріуси не можуть реєструвати угоди, а громадяни отримувати правовстановлюючі документи. Агентство відновлює мережу з офлайн-копій, а особа ймовірного зловмисника з Алжиру була публічно розкрита компанією KELA.
Автор за допомогою GPT-5.6 Sol Ultra та адаптованого наукового промпту виявив pre-auth SQL-ін'єкцію у WordPress, спричинену багом десинхронізації в Batch API. Модель самостійно побудувала ланцюжок до RCE через отруєння in-memory кешу, створення фіктивних постів через oEmbed, маніпуляцію changeset для тимчасового отримання прав адміністратора та виклик хука parse_request для повторного виконання запиту з підвищеними привілеями. Увесь експлойт від початкового багу до створення адмін-акаунту було знайдено менш ніж за 10 годин і приблизно за $25.
Цей випадок демонструє, що AI вже здатен не просто знаходити окремі вразливості, а вибудовувати багатокрокові експлойт-ланцюжки рівня досвідченого дослідника.
Inertia-1 — це уніфікований motion foundation model, попередньо натренований на понад 18 млн годин акселерометрії із зап’ястка за допомогою self-supervised learning. Модель здатна працювати на різних частинах тіла, сенсорах та sampling rates без потреби у перетренуванні, і забезпечує єдиний backbone для завдань розпізнавання активності, аналізу ходи та прогнозування здоров’я. Додавання додаткових потоків даних (gyroscope, magnetometer) покращує представлення та точність. Дослідники виявили, що оптимальними є часові вікна 30–60 секунд, повний triaxial input і робота у time domain.
Відкрита архітектура дає змогу використовувати модель без прив'язки до конкретного заліза — рідкісна річ для комерційних wearable.
Китайські компанії дедалі активніше випускають open-weights AI models, які майже наздогнали американські frontier models за якістю, але є дешевшими та вільнішими для використання. Через відсутність технічного moat’у в самих моделях відкрита стратегія дає Китаю перевагу в глобальній дистрибуції, тоді як закриті підходи США змушують бізнеси легко мігрувати між вендорами. Це створює системний ризик для американської економіки, яка значною мірою залежить від інвестицій у AI.
Поки США намагаються стримати Китай експортними обмеженнями на GPU, відкриті моделі перетворюють цей недолік на потужний канал поширення, який не потребує централізованих серверів.
Kimi Work — десктопний AI-агент, який отримує доступ до локальних файлів, виконує завдання в браузері та запускає автоматизацію за розкладом через вбудований Cron. Він підтримує Agent Swarm для паралельного виконання задач і містить інтеграцію з фінансовими даними для аналізу акцій без налаштування API.
Нова система agent swarms від Cursor, де planner-моделі декомпозують задачу, а worker-моделі — виконують, реалізувала SQLite на Rust лише за документацією, пройшовши 80% тестового набору за 4 години (Grok 4.5). Стара архітектура на тих самих моделях швидко загрузла в merge conflicts і не завершила завдання. Розподіл ролей дав змогу використовувати дешеві моделі для основної маси роботи, що знизило вартість імплементації до $1,339 (Opus 4.8 як planner, Composer 2.5 як worker).
Схоже, що в програмуванні найближчого майбутнього головною одиницею праці стане не код, а специфікація.
Нові китайські open-weight моделі (Kimi K3, Qwen3.8 Max) наблизилися до frontier-рівня, але економічної загрози для американських лабораторій не становлять: інтелект комодитизується, і вирішальною стає собівартість inference, а не безкоштовність ваг. Водночас через регуляторні обмеження США власні компанії змушені використовувати китайські моделі для кіберзахисту, що створює реальну небезпеку. Автор пропонує легалізувати дистиляцію та стимулювати відкритість замість заборон.
Масове впровадження дешевих холодних білих LED для вуличного освітлення лише погіршило світлове забруднення, оскільки економія спонукала встановлювати більше ламп (парадокс Джевонса). Водночас технологія LED дає змогу динамічно регулювати яскравість, теплоту спектру та вимикати світло, коли воно непотрібне, що могло б зменшити шкоду для здоров'я, тварин і повернути зоряне небо. Однак міста переважно ігнорують ці можливості через застарілі уявлення про безпеку та небажання інвестувати в системи керування.
Surveillance capitalism — це бізнес-модель, за якої корпорації (Google, Facebook) збирають поведінкові дані для створення прогнозних профілів і продажу їх рекламодавцям, що дозволяє маніпулювати поведінкою людей з комерційною чи політичною метою. Такий підхід підриває особисту автономію, загрожує демократії та приховано змінює суспільство, часто лишаючись поза увагою громадськості. Для протидії автор закликає до усвідомленого вибору технологій (наприклад, Linux замість Windows), відмови від інструментів стеження та активної громадянської позиції, включно з вимогою примусового виконання антимонопольних законів.
Hyprland 0.55 переходить на конфігурацію мовою Lua (hyprlang поки підтримується) та додає API для створення власних розкладок вікон. Скролінг тепер включає повноекранні вікна як частину стрічки та підтримує жести trackpad, а також з’явилася підтримка ICC-профілів для точності кольорів. Рендерер за замовчуванням використовує FP16 і вдосконалений колірний пайплайн; також додано нові можливості (expel/consume, теги пристроїв, confine_pointer, glow-декорації) та кілька breaking changes у конфігурації.
Клер Степлтон, колишня маркетологиня Google, розповідає, як роками створювала корпоративний голос компанії — її сатирично-піднесені листи до TGIF мали культовий статус і принесли їй прізвисько «Бард Google». Після скандалу з Енді Рубіном вона стала однією з лідерок масштабного вок-ауту 2018 року, що призвело до помсти керівництва — її посаду фактично ліквідували, а згодом вона звільнилася. Стаття показує, як корпоративна риторика «гуманних інновацій» приховувала системну нерівність і придушення інакодумства.
Іронічно, що до ребрендингу в Gemini чат-бот Google називався Bard — саме так колись називали саму авторку.
Прихована заборгованість п’яти технологічних гігантів США (серед них Meta та Oracle) зросла до $1,65 трлн — у вісім разів за приблизно чотири роки — на тлі агресивних інвестицій у ШІ. Основними джерелами цього боргу стали лізингові угоди на дата-центри та контракти на постачання GPU, які не відображаються на балансі компаній. Частка такого прихованого боргу вже перевищує прозорі зобов’язання, що суттєво ускладнює оцінку ризиків для інвесторів.
Flock Safety систематично вводила в оману міські ради, поліцію та громадськість щодо функціоналу своїх ALPR-камер і практик обміну даними — зокрема заперечувала створення «теплових карт» переміщень авто, приховувала доступ федеральних агентств до даних і вигадувала партнерство з ACLU. ACLU закликає уряди не співпрацювати з Flock через системну втрату довіри та радить запроваджувати жорсткі обмеження для будь-якого використання таких камер.
Показово, як компанії з масового спостереження послідовно ставлять фінансові інтереси вище прозорості та поваги до фактів.
VTubing — це форма онлайн-розваг, де автори використовують анімовані аватари; явище зародилося в Японії, але тепер активно поширюється світом, особливо серед англомовної аудиторії. Японські корпорації hololive та NIJISANJI досі домінують за прибутками завдяки ідол-культурі та мерчу, однак поза Японією більшість VTuber-ів — незалежні митці з хаотичнішим і відвертішим стилем. Індустрія принципово уникає використання генеративного ШІ, натомість покладаючись на тісну співпрацю з художниками та аніматорами.
Vim — це прозорий інструмент, який без спотворень втілює намір програміста, тоді як AI-асистенти створюють ілюзію потоку: вони генерують полірований, але поверхневий код, що виглядає завершеним, хоч не обов’язково є правильним. Це стирає видимі ознаки майстерності автора, перетворює кожен pull request на підозрілий і поглиблює нерозуміння між ролями в команді (PM, дизайнер, інженер), адже AI дозволяє кожному створити щось «схоже на готове» у чужій дисципліні. Щоб інструмент не спотворював роботу, а справді допомагав, потрібні освіта, чіткі межі використання AI-виводу та міждисциплінарна емпатія.
AI чудово створює прототипи, але останні 10% роботи, як і раніше, займають 90% зусиль — хоч це й не одразу видно.
Філіппо Вальсорда пропонує специфікацію passkey record — формату для зберігання passkeys як непрозорих рядків (на кшталт PHC-рядків для паролів), що містить автентифікаторні дані в CBOR та параметри транспортів. Це дозволяє додаткам не прив’язуватися до конкретної бібліотеки чи схеми БД, зберігаючи записи разом з обліковим записом користувача. Також показано ескіз stateless Go пакету `crypto/passkey`, який бере на себе JSON-взаємодію з WebAuthn API, вимагаючи від застосунку лише зберігати passkey records і кешувати challenge’и. На додачу автор пояснює, що пошук за user ID робить непотрібним індекс за Credential ID і усуває вектор атаки через колізії.
Qbix Server — це повністю PHP-вебсервер без залежностей від nginx, Apache чи php-fpm. Він використовує fork-after-preload: класи завантажуються один раз, а потім форкаються воркери, що завдяки copy-on-write дає змогу обслуговувати в 10 разів більше одночасних PHP-запитів на тому ж обладнанні. Сервер підтримує статичні файли, вбудований WebSocket, HTTP/2 (через amphp), а також унікальні HTTP-заголовки для кешування на рівні компонентів (X-Cache-Tree) та контрольованого доступу до файлів (X-Accel-Redirect). Працює як звичайний скрипт, PHAR або статичний бінарник із вбудованим PHP 8.3.
Підхід з fork-after-preload вирішує давню проблему важкого bootstrap’у PHP-фреймворків елегантно і без шкоди для сумісності — жодних витоків стану, на відміну від довгоживучих воркерів у FrankenPHP чи Swoole.
Термін "штучний інтелект" небезпечний, бо створює міфологію навколо технології, яка насправді є лише просунутою формою соціальної колаборації — великі моделі типу GPT-4 перемішують створений людьми контент, а не мислять самостійно. Щоб уникнути хаосу від deepfakes, економічного знецінення праці та інших загроз, автор пропонує концепцію "data dignity": прозорість моделей із відстеженням походження даних, щоб автори отримували винагороду за свій внесок. Керувати технологією можна лише тоді, коли ми перестанемо бачити в ній магічну чорну скриньку і повернемо контроль людям.
Іронія в тому, що ми намагаємось «вирівняти» (align) ШІ, хоча спершу варто було б вирівняти стосунки між творцями контенту та платформами, які на ньому наживаються.